У дзеркалі панна, по імені Осінь
Розгладжує щічки рум’яні свої…
Лягає шифоном мереживна просинь
На сукню, що їй гаптували гаї.
Сіяє багрянцем крохмалене листя,
Коралі Калини на груди лягли…
Вже голими вітами коси сплелися
І Хме́леві пагони стан обвили…
А шляпка творила довершений образ…
Прикраса їй – з квітів осінніх декор.
Що пишна й жадана на те має доказ:
Їй перлами Ранок малює узор…
Валізу красуня уже спакувала…
Дарунків доволі… радітимуть всі…
У золото ліс і сади фарбувала,
Щоб злитись із ними у пишній красі…
Припудрила носик…всміхнулася Вітру...
Дала настанову холодним Дощам…
Вже скоро її парасолька розкрита
Постане Землі, мов божественний храм.
16.08.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Любов Таборовець