Спить натомлений день
У долонях осінньої ночі…
Зірочки де-не-де
Допивають імлисту печаль.
То не зорі! О, ні!
То холодної вічності очі,
І здається мені,
Місяць сонце несе на плечах.
Мозок думи пряде –
Мою душу готує до прощі,
Й коли ранок прийде,
Чи приїде на сірім коні,
Утечуть тоді сни.
Просинаюся неохоче.
Промінь сонця ясний
Затанцює на східнім вікні.
5.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Ганна Верес