Як я люблю цю жовтокосу осінь,
З краплинками холодної роси.
Блукає вітер між високих сосен,
Торкається до віт її краси.
У тихих ранках чути прохолоду,
Туманом застелились береги.
Пожовклий лист упав уже на воду,
Місток самотній в вигляді брови.
Не чути вже веселе щебетання,
Лиш кумкання доноситься гучне.
Жабам не спиться, навіть на світанні,
Розповідає кожен про своє.
Неподалік на пасовиську коні,
Про їх присутність тихо дзвоник б'є.
Вони розгнуздані й не на припоні
І кожен з них траву собі жує.
Пливуть у небі ватяні хмаринки,
За ними десь сховалася блакить.
Прикрасили калину намистинки,
Яка чудова ця осіння мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)