Ти стоїш на краю гори,
Там, де глина змішалась з травою.
Твої ноги грузнуть у гної.
Гора тягне тебе углиб.
Твої очі виказують спротив,
Твої руки розкопують ноги.
Твоє серце породжує стогін.
Нерухомий, сліпий і німий.
Трохи більше мені налий
Синьої гіркої рідини,
Щоб навік запеклися судини.
Мені вистачить менше хвилини.
У тебе червоні, як яблука, щоки.
Тонкі мармурові пальці.
І, як у неандертальців,
У волоссі гніздяться птахи.
Ти стояв на краю гори,
Там, де глина змішалась з травою.
Ти полишив мене вдовою.
Нерухомий, сліпий і німий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Mariami