Найдовша ніч! Така завжди без Тебе,
Пуста, холодна, мов із криги.
І зорі не всміхаються із неба,
І місяць в хмарах десь плете інтриги.
А як Тобі? Найдовша? Відчуваєш?
Чи ночі Твої хтось вже зігріва?
Можливо Ти про все вже забуваєш?
А в мене пам*ять, знаєш, - ще жива
Он зорі – німі свідки в хмарах скачуть,
Вони ще пам»ятають наші дні…
Минуло все, мов й не було, неначе,
Миттевостей – де ми були одні.
Найдовша ніч! Така вона без Тебе,
З Тобою ніч - немов фрагмент із казки…
З Тобою нічка… - іншої й не треба,
Бо в ній – цілунки, ніжність, пристрасть, ласка….
12.08.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Валентина Рубан