збирай в долоні сльози місяця,
молись вікна блідій іконі,
сну беззмістовна нісенітниця
лишила білий слід на скроні_
>
сова злякала ніч розхристану,
займаються бетонні труни_
хапай за хвіст зрадливу істину,
перебирай прозріння струни_
>
натхнення, сумнівом скалічене,
лоскоче музу, що востаннє,
сміється, як квітуча дівчина,
ще не отруєна коханням_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Ки Ба 1