Відпустити паперо́вий самокрил,
відпустити те, що зараз любиш,
й одного дня, коли ти без вітрил,
сам себе в душі-імлі погубиш.
Закохатися не в ті рядки,
зрозуміти сенс між ними інший,
і одного дня не стати з ним «батьки»,
бо для нього хтось стає рідніший.
Попросити вибачення - вкрай,
попросити, зрозуміти та простити.
А у відповідь почути: «Помира́й!»,
душу у кайдани помістити..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: Вікторія Грошовик