Я сльози матері продав за чийсь дитячий сміх,
Я спокій свій віддав за безцінь воєнкому,
Я одяг свій змінив на камуфляж
І на війну пішов з милого серцю дому…
Я сон спокійний замінив на чергування,
Не ручка й мишка у руках, а автомат.
Неначе хустку сіру, матір одягла чекання…
- Готов служити Україні? - Так!
І все, тепер назад дороги вже немає,
Назад лиш зі щитом чи на щиті!
За мене моляться, мене чекають,
А я горю у вирі чорної війни…
Я кожен день складаю жертву долі,
І кожен день як випадок мені -
Не зичу того, що у мене є нікому,
Лише бува удачі прошу я собі…
Я вистою, я витерплю, я зможу!
Усе, що в силах моїх я зроблю,
Не гоже відступать мені, не гоже…
Я спокій неньки-України бережу!
22.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Північна