Згоріла літня ніч, як свічка воскова,
І згару сірий дим до обрію прослався.
Новому дню коваль підківок накував —
А може, хтось-таки знайде собі на щастя.
До схилку мчиться-галопує день навсліп.
Незчувся, як сягнув неповерта́ння грані
Й, присівши поруч з сонцем тут же на ослін,
Виснує, що були немарними старання.
Когось уберегло в дорозі янголя…
Хтось розпізнати зміг в коханій половинку…
Лелека пару ощасливив немовлям…
Добродій приділив знедоленим годинку…
І завтра ніч згорить, як свічка воскова, —
Тож день із долями всім визначить маршрути.
Одним - в ніщо. Комусь - доріжка зіркова.
А декого із нами може вже не бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Valentyna_S