вітайте короля:
ось він, король над королями.
на коліна, собаки!
гукайте, як вас навчено
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королю з королевою.
король усміхнувся червоним полум'ям.
звідки він прийшов: з неба чи з пекла?
хаха, він щойно з того таємного двору,
де втрачають надію,
де втрачають обличчя,
де втрачають сам глузд і життя
зрадники, що завдали королеві образи.
як звали його, того зрадника? того ніхто не знає.
король проволік його тушу за ногу всіма коридорами
й кинув тепер, як собакам кістку,
посеред тронної зали.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
король не лишає живим нікого
невинного – вибий це, писарю,
на гранітній скрижалі. вибив? дурню, король каже так:
король не лишає живим нікого невинного –
вибий те саме на другій гранітній скрижалі.
він не лишив жодного, жерці й жертводавці, живого.
він взяв їхні голови, й згорнув їх до річки граблями.
король не цурається методів та прийомів селянської праці,
що її він спостерігає на широких ланах королівства.
вклоняйтеся до землі,
вклоняйтеся королеві!
– так гукнули всі голови зрадників,
в небуття покотившися, мов неправильні кавуни,
з високого берега з волі
короля королів, амінь
king of kings, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Alisson