Відпахло літо липою давно,
Акацієвим медом і гречаним,
Пірнало воно з хлопцями на дно
І на все озеро сміялось і кричало,
І будувало з райдуги мости,
Єднаючи всі береги озерні,
Любило й по воді йти – не брести
Й зігріти щойно викупану землю.
Або ж сідлало дикого коня
І мчало в даль, вхопившися за гриву,
На хмарці сонце вчилось обганять
І посміхатись дітворі грайливо.
А косовиць минулася пора –
Косою у отавах заспівало.
Чорницею манила ще гора,
Але в гаю зозуля відкувала.
Перечепившись за отав покіс,
Упало літечко, щоби не відлітати,
Не хоче залишать вербових кіс,
Бо з ким їх буде вітер заплітати?
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Ганна Верес