Вінсент
Із глека голови схиливши
зав'яли соняхи в журбі,
іриси серце веселивши
зронили пе́люстки тобі.
Пшеничне поле сліпить очі,
залитий кров'ю виноградник,
кружляють зорі серед ночі,
а ти лежиш тут безпорадний.
Осколок сонця в животі.
Зі спраглих губ ледь шепіт чую...
Прошу, як не просив в житті, —
його розріжте, вийміть кулю.
06.08.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: Микола Коржик