Піт стікає з лиця
спокійного захисника.
Серце згадує дім,
а руки справно працюють.
Він милий й коханий
весь час.
Коли сам брудний.
Спітнілий до нитки.
І на межі
аби не зірватись,
колише в уяві
малечу свою.
Кожну хвилину
не сам.
Зброя то жінка,
тримає весь час.
Товариш то брат.
Разом до перемоги.
Ворога виб'ють,
і страх наведуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Etotak369