Людина прийшла на цей світ, як у гості,
Життя її в всесвіті – це один миг,
Один у труді, як спортсмен на помості,
А другий в тіні і нічого не встиг.
Он, бачу майструє людина домівку,
А там, горновий плавить сталь для села,
А тут, у буфеті п’ють пиво й горілку
І кажуть, що правди на світі нема.
На полі кипить від зорі й до закату
Робота, бо скоро прийде і зима,
А тут, у буфеті лишають зарплату
І кажуть, що долі на світі нема.
З заводу додому спішать трудолюби,
Де рідна домівка і своя сім’я,
А там, у буфеті мочать носа і губи
І кажуть, що щастя на світі нема.
Людині дано – і розум і силу,
А юність і старість з роками прийде,
Та долю свою сам ти зробиш красиву,
І щастя до тебе само не прийде.
Щаслива людина у праці і дружбі,
В любові, коханні, бо так воно є,
А ті, що в буфеті сидять, як на службі,
Марнують і долю і щастя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: Дашавський поет