Топцюю я на однім місці,
Як в ступі воду все товчу.
Цей хаос у думках і в серці
І що зі мною - не збагну.
Здавалося б, відкриті двері,
Лише ступи за свій поріг,
Й літай кругом – аж в біосфері.
Туди ведуть аж сто доріг.
Пройшла дорогу графоманства,
Цю монохромність у словах,
Банальність щиру від шаленства -
І все те вилилось в віршах.
Тепер я то́пчуся на місці.
Назад – ні кроку.. А вперед ?!
Як пташка, що згубилась в листі
Високих і густих дерев.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Ольга Калина