Ще тихий ранок умивавсь росою,
А запах кави вже блукав по місту.
Вкривалася блакиттю голубою,
Небесна даль і сонцем променистим.
Ти пам'ятаєш затишний наш дворик,
Кафешку, що за рогом заховалась...
Щоранку нас чекав самотній столик,
Тепер лиш пам'ять про ті дні зосталась.
Ти пам'ятаєш, як ти клав долоню,
Від неї струм ішов по всьому тілу.
Від щастя пульсували мої скроні,
Летіли в серце від Амура стріли.
Ти пам'ятаєш поцілунок перший,
Такий солодкий і такий невмілий.
На зустріч вітру, ніс нас з казки вершник,
В обіймах ти тримав мене так сміло.
Тепер усе з'являється в уяві,
Кафешка, погляд і цілунок ніжний.
А ще самотній і старенький явір,
Зберіг всі таємниці дивовижні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)