ходить по лісі дурненький Тартак
не може свій мозок ввімкнути ніяк
ходит та й ходит співає пісні
хитрі гілки б'ють по пиці дурній
дурню ні сором ні сум не страшні
ходит по лісі в своєму вікні
ходит жартує з кутка до кутка
крутий патріот як СВОЛОТА ота
в небі старий лізе аероплан
о Обожеслав там кричить як баран
хоче він втретє до Ради піти
кричить Тартакові: за мною і ти
візьмемо з собою ще ТНМК
знайдеться і в нас волохата рука
вже й блазні царюють хоч дУрні вони
а ми ж не дурніші за них співуни!
от тільки кондітєр барига отой
на нашій путі може стати стіной
а битися з ним то практічєскі смєрть
кричім голосніш би: барижище геть!
ходит дурник все по бурштинищу
шукає він та щось не знаходиться
лазить, що неначе по Місяцю
та й шукає там ще дурнішого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Віталій Поповський