В тіні крислатого дуба – сон,
І топиться літо пастеллю в тобі.
Пастораль.
Немає нікого, кого не забудеш. І жаль,
Що очі, спіймавши предмети, розмиють фон.
Є речі, звичайно, прості, що нагадують, ти,
Знаходиш утіху, лиш тільки тому, як приклад,
Що згадуєш - совість, давно, як до тебе звикла,
Як галька на теплій підошві під тінню п'яти.
01.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Володимир Каразуб