Божій Матері і Великому Серафиму,
знавцеві меду...
з любов’ю присвячується
1
з дятлом пошлеш депеші
як доленосність зішлеш ти —
серце твоє нове!
от як і Бога живеш ти —
так тебе
ліс і живе
яснеє сонце крізь хмари
під твого серця удари
серце твоє нове?
всюду природа без кари
cповнені серця удари
вчута повсюдність живе
2
і як мед — кожна мить...
як це міг би ведмідь
3
або незлобива дитина...
кнесет в серці уже не щемить
а знати слова непотрібні...
це ще треба зуміть
от без людей
і природа
безкарна
все відбулося вже — гарно!
і все що відбудеться гарно...
за синод-кнесет
кращий ведмідь...
4
та це не дивно
чи тр’а мені знати
яка то Любов
яка Любов любить тебе...
Свята Божа Матір!!!
31.07.2020, ранок, ліс,
з Людмилою — акафіст Христу
«... и, под предлогом просвещения,
зашли в такую тьму неведения,
что нам уже кажется неудобопостижимо то...»
(Св. Серафим Саровский — Мотовилову)
«Побачивши правдиве світло, людина все ж
воліє присвічувати собі тьмяним каганцем власної логіки.»
( О. Шмеман, книга «За життя світу», ст.159)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович