Ідеш, неначе по скляному мОсті.
Думки снують, снують: чи це кохання?
Бо свіже дихання й чарівний простір.
Розлита річка - бурне хвилювання.
Ідеш, неначе по скляному мості.
І якось боязко душі і сумно,
А таємничий знову вабить острів,
Перед тобою всміхнена парсуна.
А може, не кохання це, а пристрасть,
Яка колись, мов міст скляний - у друзки.
Стосунків цих підбила б жирну риску,
Але ж у цвіті почуттів галузка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)