Десь плакала скрипка, від нас недалеко,
Доносились звуки й торкались сердець.
Зривалися в небо неначе лелеки,
На крила підхоплював їх вітерець.
У небі нічному зоря миготіла
І падали сльози, росою в траву.
Вона пригадала, що також любила,
Та вітер негоду приніс дощову...
А скрипка все грала і линули звуки
Їй навіть негода була до лиця.
Так боляче серцю, якщо є розлука,
Та скрипка, усе розповість до кінця.
В мелодії тій відчувалося слово,
Кохання чиєсь з болем переплелось.
В самотності скрипка виконує соло,
Мелодію цю нам почуть довелось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)