Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.
Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.
Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.
Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Ольга Калина