Дивний сон наснився раз
Вагомій персоні
Наче він - найбільший жаб,
що сидить на троні.
Ого… який я став!
Оце пощастило…
- дума собі наш квагтун
Аж глядь – якесь сите рило
Лізе в його жабій рай.
Хоче там влягтися.
Серед зелені, вогкої…
Гей, куди… спинися!
-кваче собі Перший жаб,
З центру аж болта…
Та тобі оце , Кабан,
Нащо лізть охота в саме пекло..
У багно… у Козячі топі!
ТА… Кабан все пхає рило…
-«От бидло хлолоп'є…
Скаламутив все болото,
Що так зеленіло..»
Але, хряче сите рило..
Злізти закортіло на трон!
Бо ж під ним - тверда земля…
Вільно можна спати.
Хряк на трон із жабом всівся
Трон став потопати..
Мликнув швидко у болото,
Лиш пузир піднявся..
А здаля на це Пугач
Де й взявся - сміявся.
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)