Мовчать його вуста, й вона напевне забуває
Яка гаряча й ніжна водночас була' його рука
Коли був поруч кожен день — то знала й відчувала що кохає
Але тепер його нема, й що на душі його — хто зна
Але наспавді не забув він, й мить кожну із тобою пам'ятає
Його полониш й далі розум ти, й даруєш незабутні сни
Байдуже — що окен тіла фізичнні розділяє
Ніщо не є спроможним розділити , що з'єдналося в душі
Тому, коли почує він, що пісня буде десь лунати
Невидимо до нього доторкаєшся це ти
Та коли вітер десь тебе' захоче наздогнати
Це —він, твоєї доторкається душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Witer