Серпанком вечір запинає акварелі, —
ті ж брижаться молочно-сіро-попелисто,—
й смакує запахами кави з карамеллю,
які вітрець поцупив щойно у баристи.
— Бракує начебто ошатності картинам.
Тож домалюю ще дощу сріблясті френзлі, —
комусь промовив вечір в темному склепінні,
але не брав у руки більш малярних пензлів.
Опершись всім старечим тілом на ковіньку,
побачив, що до ставу пара йде в обнімку.
Про що шепочуться? Покинув вечір ліньки
й пішов на пі́дслухи навшпиньки до зарінку.
ЗАРІ́НОК, нку, чол., діал. Рівне місце біля річки, поросле травою(СУМ)
ФРЕ́НЗЛІ, ів, мн., діал. Торочки (СУМ)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Valentyna_S