Вже і липня ну хіба пів пушки.
Липи відцвіли давним-давно.
Мерехтять на сонці дивомушки,
наче у небаченім кіно.
І злітають з неба серед ночі
в тайнім вальсі зорі золоті
там, де сни липневі - ті ще зодчі -
виплітають сіті непрості.
І душа твоя, мов жвава ласка,
в косах віднаходить білий цвіт.
І з лиця спадає темна маска -
просить подих щедро на політ
В ці останні крихти диволипня,
що зібрався у чергову путь.
Павутинка, наче спогад, липне
до зап'ястя, просить: не забудь...
29.07.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Леся Геник