Я твою палку любов спиваю,
Вона немов медовий нектар.
Від неї пломенію, згораю,
І з тобою я немов бунтар.
І від неї нуртує кров жилах,
Вирує, як грізний океан.
З любов'ю лечу, як на вітрилах,
І пишу неповторний роман.
Любов, це свято спраглої душі,
Вона зцілить завдані рани.
Від неї родяться нові вірші,
Стихають сильні урагани.
Від любові квітнуть дивні сади,
Птахи співають у небесах.
Хмари шикуються у ряди,
І летять у мрії на парусах.
Любов нас спопеляє вустами,
Вона порве спокій до струни.
Пройде з нами синіми верстами,
Зрівняє незграбні валуни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Віктор Варварич