Думами вгортаюся у сни,
Ціпко придивляюся у себе.
Знову йду, стежиною весни
За дитинством слідом і заледве…
Поспіхом занурююсь у дні.
Спогади молотять, наче градом.
Мить ота тривожиться в мені,
Я ж, чомусь, топчуся поза кадром.
Так, неначе вже усім чужа.
Скрізь пройшла і вже перелюбила.
Попереду десь лежить межа,
А я ще спинаюся на крила.
...І нехай стомилися вони,
І міцними їм уже не стати.
Світе, не жури і не вини -
Снами повертаюся до хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Тетяна Луківська