Твоє волоссячко сивіє
І вже поморщені уста
Та ти для мене не старієш
Дбайлива матінко моя
Велика вдячність за науку
Що прививала нам завжди
А твої ніжні, добрі руки
Від зла та лиха берегли
Ти з батьком так хотіли доню
Та сина Бог подарував
Малого, майже на долоню
Але як грім вночі кричав
Не спала, дбала про дитину
Все краще в світі віддала
Щоб не особу а людину
Чекати в старості щодня
А доню я привів за руку
Її ти любиш як мене
І як обожнюєш онуків
Так ми кохаємо тебе
Вибач за витівки невдячні
Що були десь криві слова
Надалі буду я обачний
Вже інше бачить голова
Для тебе, матінко рідненька
Хочу покращити наш світ
Прошу у Господа здоров'я,
Ще довгих і щасливих літ.
Борчук Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Просто_Сергій