Заблукало сонечко у вечірні сутінки,
Калиновим кетягом неба край розквіт.
Упилося серденько чарівними звуками,
І на мить здалось мені, підкорився й світ.
Вечір не засіяв ще небо зоряницею,
Вітер крила склав уже, сонний, позіха.
Духмяніє полечко стиглою пшеницею,
Комарина пісенька лиш не затиха.
Зорі з синім вечором стали вже вінчатися,
А вінчав не батюшка – місяць-молодик.
Скоро тут, під зорями, будуть зустрічатися
Ті, хто в серці молодість раптом відродив.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Ганна Верес