Ну що, заспокоїлось, любе,
здригатися від телефона?
На звістку чекати, голубе,
в такі недосяжні кордони?
Ну що, ти навчилось радіти,
чомусь, не пов'язаним з ранком,
коли ви, як м́аленькі діти,
захоплені б́ули світанком?
Ну що ти, притихло, серденько?
Побачило світ, що існує?
Хай стукає в грудях тихенько,
хай розум тебе опанує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Оксана Квитка