Яріючи Життям


             Поема

                                         Пресвятій  Трійці  з  Пресвятою  Богородицею
                                         —  з  тремтінням  і  з  любов’ю  присвячується


і  в  голубої  у  ялини
якщо  ти  обійняв
чи  правильно  над  нею
               став
є  щось  таке  смакуюче  у  днини
прохаюче  у  днини  —
як  голубі  уста


так  це  ж  блакить!

                                     О  сущий  Боже!!
кому  не  знаю
це  поможе!  
та  Ти  —  вже  і  на  мені  наперстав!
ну    т  е    не  зовсім
що  мені  корисне
чого  б  не  обійняв  —  й  не  написав...
Але  Ти  блиснеш!
так  —  Живе!
це  прямовисне
це  перетворення
старого  —  у  нове
це  в  Царство  вхід
і  більше  серця  благодарство
що  з  кров’ю  заповзе  —
                           у  Царство!!
що  я  поклав  й  своїм  життям
затям,  світе!  затям  —
що  я  тебе  ошкуруватиму
тягатиму  ущелинням  —
                                         шкуру  зніматиму
багаттям  —  допікатиму
втягатиму
з  новим  в  Христі  передчуттям!
І  ти  в  ущелині
                   стогнатимеш
очікуванням  —  і
                             передчуттям...
Слово  живе  —
і  слово  вільне
нове  —  й  незв’язуванням
і  невороттям!
не  в  учні  —
в  слові  з  Бога
уздоровлення,
затям...
Він  —  це  не  шанс,
щоб  зупинити  біль!
Злетиш!  —
і  вздрієш  
що  поверх  обнови
безстидная  усеповнота
Любови!!
От  істина  —  і  це  —  живий  Христос!
Блакить!
якесь  прохаюче  у  днини  —
навіщо  ж  голубінь?
що  все  голубить  —  губи
губи
Христос!
життя  —  Живого  любить
й  Життя  —  живого  —  любить
та  клубить  в  кублах
                               й  жала  ос
бо  сонце  літо,  може,  любить...
щоб  вам,  піди,  іще  брехать  не  довелось
що  ніби  не  солодкий  є
Христос!
Є  перетворення
старого  —  у  нове
а  не  природного  —  у  «надприродне»
і  не  догробного  в  «загробне»...
в  Новім  Житті  —
життя
ваше
нове!!!
Та  я  все  Бога  прошу  —
і  грім  і  блискавка  —
й  це  страх  ваший  возношу!
Та  що  ви  думаєте?
що  буть  тілесному  здоров’ю?
буде  таке  собі  відновлення?
як  ніби  —  для  тілесного  здоров’я?
а  то  яка  формула  крові??
а  ваша  кров,  вас  не  хвилюючи,
несе  озон  в  Нове!
дивуючись,  
що  ви  не  в  серці  —
не  в  Новім
а  в  хащах  блудим    ’мо
і  лиця  луджені
і  очі  стужені
(бо  без  любові,  не  гарячі)
а  усмішка  позичена  пливе...
А  я  все  Бога  прошу  —
о  блискавка!
і  сум  ваш
й  радість  ангелів
і  закутки  вам  в’яжуть  ношу
о  блискавко!
і  ніч,  і  вас,
та  й  блискавку  підношу
усе  тягну!  возношу!
щоби  дивилось  —  Йому  в  Очі
несу  —  під  Очі!
і  м’ямне  якась  твар  остання
для  чого  нам?
це  ясно  —  Його  спілкування
це  і  нам  мучитись  —
влізти  в  пророчість?
ви  знаєте  що  зроблю  з  вами
яріючи  Життям
а  ви  на  плінтусі
а  —  вшестям
а  яріючим!
а  долу  —  ви
та  знову  я  —  з  передчуттям?
Й  апостоли  казали
те,  що  знали!
Зважте.
Які  є  в  них  
прекрасні  почуття!
і  вас  внесуть  колись
до  зали
вам  моя  смерть  —
буде  дорогою
в  вознесенні,
дорогою  в  Життя*!!

25.07.2020,
ранок,
Київ
*  -  Дякую  богослову  о.  О.  Шмеману  за  книгу
«За  життя  світу»,  яку  я  застосував  у  житті,
зкультивував  у  диханні  —  на  славу  Христа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович