Снігом білим зима замітає
Те, що сонцю раділо й жило,
Але змучене серце чекає,
Щоб водою все лихо спливло.
Задзвенять березневі струмочки,
І розтануть пухкі килими,
І прокинуться проліска очі,
Що ніколи не знали зими.
То весни очі ясні, блакитні.
Дзвін струмків – голос теплих ночей.
Краплі-сльози течуть непомітно
У зими із розталих очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Тетяна Мошковська