Зрізають коси молоді дівчата,
Жінки міняють зачіски свої –
Йдуть на війну, Росією почату,
Лишають вдома донечок, синів.
Душа жіноча ніжна і ранима,
Їй місія відведена життям:
В усі часи вона вогонь хранила
Сім’ї, народжуючи чергове дитя.
Жінки бувають вперті до нестями,
Хоча приходять в світ не для війни.
О, скільки ж їх лежить вже під хрестами!
Й героями також стають вони.
Жінки і війни – парадокси долі?
Ні, вибору нема у грізний час:
Шлях, котрий нас веде усіх до волі,
Йде через Крим і звільнений Донбас!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Ганна Верес