[b]Безвихідь[/b]
Обру́ч твоїх обіймів заслабкий,
Його розбити вмить – мені під силу.
Та я не хочу… Зараз ти близький…
Ти так давно не кликав мене «мила».
І темне пасмо ти не лоскотав
В своїх долонях. Зсохлими вустами
Я пристрасть зборкала. Обру́́ч – то злий фінал
Безвиході тієї, що між нами.
Обру́ч послабшав. Скромний потиск рук
Собою витіснив солодкі поцілунки.
Я вже давно не витирала з губ
Помади заціловані малюнки.
Все повернуть нагоди вже нема.
Але якщо була б така можливість,
То рук моїх обру́ч з плечей спадав,
А ти б мовчанням здавлював чутливість.
2021
https://www.youtube.com/watch?v=ERqATJYJWf8
[b]Безысходность[/b]
Кольцо твоих объятий так слабо́,
Его разбить, мне кажется, под силу,
Но не хочу, ведь так уже давно
Не называл во сне меня ты «милой».
И тёмный локон кистью не ласкал…
Я страсть пленила сжатыми губами.
И вот кольцо – беспомощный финал
Той безысходности, что между нами.
Кольцо слабеет… Прежний поцелуй
Был заменён давно уже на взгляды.
И рукавом не тёрла как-нибудь
Я по лицу размазанной помады.
Назад вернуть всё будет нелегко,
Но если всё же и была б возможность,
То рук моих слабело бы кольцо,
А ты бы гнал из сердца безысходность!
1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Тетяна Мошковська