Іду життєвим полем день у день,
Воно широке, що й не видно краю,
Угору вибираюся лишень
І тут же вниз із розмаху спускаюсь.
Вітер не тільки в спину, в очі теж,
Шарпає так, що витискає сльози.
Але цей шлях інакше не пройдеш
У спеку, дощ, тумани і морози.
Життя долати труднощі нас вчить,
Хоча опанувати ці уроки
Не кожному під силу.Час летить
І не вертає, як німий всім докір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський