Моя душа суцільна рана
Й на світі білому одна,
То кровоточить-плаче бідна
Така вже доля їй дана.
Бо доля жити одиноко
Без розуміння й співчуття,
В журби й тривоги йти під боком
Й здається вже не має вороття.
Не видимі і сльози у душі,
І крику стогону не чути,
І іноді здається так мені,
Що виходу нема, а вихід мусить бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: lileia