* * *
Знесилений, дрімаю на світанні.
Задумливий, відпломенів, зачах.
Минаються деньки мої останні.
На денці серця запеклась печаль.
Шепочуть пелюстки неодцвітанні,
то скрикують, то заново мовчать…
І сивий сум, і щемний жар в очах…
Слова нетлінні птахами злітають.
І я до світу радісно вітаюсь,
неначе жити заново почав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: Олександр ПЕЧОРА