Щоби Ян з самого рання
Під ногами не крутивсь,
Телевізор дід вмикає:
-Сиди, мультики дивись.
Десь уже через годину
Перед дідом внук з’явивсь:
-Мультиків не показали,
Я там інше подививсь.
Враз торкнув старому лоба:
-Показали таку жуть!
В світі є страшна хвороба –
Імпотенцією звуть.
А це дуже страшно, діду?
Ти ще трохи поживеш?
Хочу я, щоб ти одужав,
Ти від неї не умреш?
-Якщо чесно говорити,
Ця болячка - гарна річ.
Як тобі це пояснити?
Це для мене - гора з пліч!
Це тепер - хвороба віку,
Заразились всі діди,
Хоч вони і так каліки,
Бо зазнали скрізь біди.
Живу, горенька не знаю,
Бо обов’язків нема,
Лише зараз відчуваю:
Вільне тіло й голова.
Так що, Яне, будь спокійний
І у сні, і наяву,
Із хворобою цією
Я сто років проживу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: Катерина Собова