Вона летіла наче той павич,
Що розпускає хвіст у шлюбнім танці
І безліч подивованих облич
Очима "сканували" небо вранці.
Десь там, біля Великого ковша,
Везунчики її таки уздріли
І... бунтувала не одна душа,
Яку не відпускало грішне тіло.
А візитерка крізь космічний пил
У вир тисячоліть полине знову,
Де світло, згаслих вже давно світил,
Не дасть згубитись гості загадковій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Патара