[b]Боротьба із собою[/b]
Моя душа навиворіт, нарозхрист.
І невимірна слізна глибина.
Кілок для себе ж мозок рвучко гострить,
Отруту ллє нескарана вина.
Минає поруч день і ніч – і пустка…
Реальності відлуння – наче вир.
Думок розбитих розлетілись друзки –
І не лікує часу еліксир.
Життєві хвилі люто розбиваю,
Щоб знищити страхи свої ущерть.
Я прагну жити, бо напевне знаю:
Страшніша смерті тільки сама смерть!
2024
[b]Борьба с собой[/b]
Душа навыворот, и сердце нараспашку,
И слёз неисчислимых глубина…
С собой наедине остаться страшно,
Когда накатывает ярости волна.
Сменяется то день, то ночь, то пустошь…
То вдруг реальность рядом промелькнёт.
Невыносимо сердцу разум слушать.
И каждый день – крутой водоворот!
Удары жизни яро отбивая,
Стремлюсь себя в борьбе я одолеть.
Живу, надеясь жить и понимая:
Страшнее смерти только сама смерть!
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Тетяна Мошковська