Чому так гірко плаче літо,
Безперестанку землю миє?
Пронизливий холодний вітер
Розвіяв нереальні мрії…
І стали барви неживими,
Немов картина заніміла.
Мої бажання зупинились,
Лише одне ще ледве тліє.
Щодня чекаю, щохвилини
Твого люб’язного: «вітаю», –
Набуде сенсу часу плин і
Обличчя радістю засяє.
І стане знову небо світлим.
В душі вітрил веселий трепет,
Бо горизонт близький відкритий.
Я радо йтиму в день прийдешній.
04.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Martsin Slavo