Ти поруч і не поруч водноч́ас... А не6о так грайливо дивиться на нас...
Господь то розведе, неначе кораблі... То знов призначить зустріч... десь на краю Землі...
Неначебто дарує нам шанс за шансом доля... І ми, як пташки білокрилі, за нею рвемося на волю...
Втрачаючи від пристрасті і голову, й себе... Парують в небесах два білі голуби...
І нехай буває часом... На них полюють чорні хмари...
А небо розриває враз дощем... Та так..., що чутно в тиші болючий серця щем...
Буває так..., що дійсно.... Настигне їх гроза...
Здається, все закінчено: й розбиті крила вщент, і на щоці – сльоза...
Та раптом за хвилину... За мить одну- єдину...
Хтось зверху змінює погоди цей розклад... Неначе гру продовжує володар астрокарт...
І пара білокрила продовжує політ... І казка їхня не закінчиться, малята...
І вся природа їм палкий передає привіт... Й за ними потихеньку... летять маленькі голуб’ята...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Searose