Місяць упо́вні, ми під дощем.
Траскає літо на ноги.
Пахощі гостро, хочеться ще
дихати аж до знемоги.
Змокли коліна - смішно хіба.
Бісики душу лоскочуть.
Неба вечірня мокра габа
настрою лиє охоче.
А надовкруж пацьорки́ калабань
змушують жваво до танцю.
Літа волога розніжена длань
гладить краплинками пальці.
І забуваю в цю мить про печаль
і місяці зневіряння.
Лиш парасольку горну до плеча
в дощико-літо-пірнанні.
Поряд із рідним так хочеться ще
дихати аж до знемоги!
Місяць уповні. І ми під дощем.
Траскає літо на ноги.
2.07.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Леся Геник