Присв’ячується пам’яті Павла Володимировича Ящука ( 11.10.1966р – 21.07.2014р) військовослужбовця, захисника України, учасника антитерористичної операції на сході України, командира взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старшого лейтенанта. Позивні: « мисливець», « Паша московський». Один із організаторів Бердичівської самооборони. Загинув 21.07.2014р в смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час оборони Луганського аеропорту від влучення танкового снаряду.
Так тихо, спокійно, лиш вітер колише
Листочки маленькі в зеленій траві.
Тут час зупинився і чутно як в тиші
Вистукує в ритмі акорди сумні.
Шепочуться квіти, донизу схилившись,
І променнях сонця є відблиск лиця.
Застиг на граніті, навіки лишивши,
Нам пам'ять про себе – Павла Ящука.
Відважний, сміливий – не мав собі рівних,
У точках гарячих не раз побував.
Під спалах вогню по дорогах тих грізних
Він досвід військовий собі набував.
Він був на Майдані, служив у «Айдарі»
Свою Україну хотів захистить.
І навіть не думав, що вже незабаром
Загине на Сході.. А час все біжить..
Шість років сьогодні, а досі стріляють –
Немає спочину ні вдень, ні вночі.
Коли закінчиться – ніхто це не знає.
Та й час зупинився, тихенько мовчить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Ольга Калина