Душа болить мені за те,
І серце ниє, як згадаю,
Що я образила тебе,
Сказала те, що не бажаю.
Як пташка слово – не вернеш:
Втече за обрій, ввись полине.
І буде пізно… Обітреш
З очей засмучених сльозину.
Якби ж то тільки на щоках
Шляхи ті сльози прокладали –
На серці, на живих рубцях
Гірким кришталем застигали.
Пробач мені, не винна я ,
Слів тих жорстоких не бажала.
Та ввись полинули слова,
Як дим, як птахів сива зграя…
1993
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Тетяна Мошковська