вона пішла_ зчавивши рештки світла_
втамований, приречений, порожній
хапає зябрами вібруюче повітря,
звивається гадюкою на рожні_
>
торкнутися зашерхлими вустами
холодного вікна у згуслу темінь,
який вже раз сичатиме: востаннє_
охлялий раб на похоті системі_
>
важкі мелатонінові тумани_
нашептана отрута в чаші повній_
нулі зіниць / зашерхлі плями манни /
опудало душі_ брудним назовні_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Ки Ба 1