Пшеничне море. Небо-океан...
Штормів тут не бува, лиш тихі грози.
Розбурюють, підносять вгору лан...
...Чи не блаженсто? Будуть і покоси!
Та світ жада могутньої руки...
Думок, яким не байдуже, що сіють!
І досі під сферичністю землі...
Шевченкові лани і поле мріють!
18.07.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Іванюк Ірина