залив не ти її очей вогонь_
натішившись, спалили міст до неба_
нещадно брешуть лінії долонь,
тим хто вже впав, безсилих крил не треба_
>
вона могла редагувати сни_
вона цвіла хмільним, отруйним цвітом_
вона щоночі сходила з орбіти
і розрізняла віщі голоси_
>
зламав не ти ключ від усіх дверей_
рої ворон освятять криком ранок_
на лід тонкий з важких, іржавих рей
втекли удвох, сховавши в чорне рани_
>
по колу гра_ бліді герої казки
вдивляються в слюдисту суть води_
залиже час кармічних лез сліди,
сміх свідків скривдить визнання поразки_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Ки Ба 1