«Знов на заході дощ, а на сході ‒ туман,
А на півночі ‒ грози, на півдні ‒ спекотно…» ‒
Ці прогнози, на жаль, лиш невинний обман,
А чийсь флюгер туди повернув, де самотньо…
Нам не знати нічого і не знаємо ми
Для кого ті дощі в добрий час випадають.
Хтось постукав, он там, за глухими дверми,
Він не знає ‒ його там давно не чекають.
То якою погода є в розбитих серцях?
На світанку туман і дощів густі сльози?!
Над калюжами сліз пролетить який птах?..
Це ‒ реальність життя і давно не пронози!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ